Культурна спадщина району

       ПАМЯТКИ ДЕРЕВЯНОЇ АРХІТЕКТУРИ         

     Національним   культурним надбанням загальнодержавного значення є релігійні культові споруди зі старовинною архітектурою.

  Історичний ансамбль пам’яток дерев’яної храмової архітектури Рахівщини формують  церкви:

Церква Вознесіння Господнього ,,Струківська”

• 1824 р. смт. Ясіня
  Назва відомої Струківської церкви походить від прізвища засновника Івана Струка, який колись збудував каплицю на місці теперішньої церкви, а пагорб з церквою люди вважають святим. Церква Вознесіння є однією з найдосконаліших деревних на всій Гуцульщині. На одвірку церкви вирізано декоративну композицію з трьох хрестів і дату спорудження - 1824. Всередині збережено чудовий іконостас.
  Церква розташована на горі на правому березі ріки Чорної Тиси в оточені ясенів. Храм споруджено у формі хреста, утвореного п’ятьма зрубами, і увінчаний шатровим куполом у формі восьмигранника – все згідно з канонами гуцульської архітектури культових будівель. Церква здається присадкуватою через три яруси, які, ніби придавлюють до землі один одного. Також на стінах є написи про жителів, які робили пожертви на утримання храму. 
       Архітектура:
  
  Дерев’яна  п’ятидільна, одноверха, хрещата в плані. Рамена покриті двох схилами з фронтонами, що увінчані маківками. Восьмерик барабану центрального зрубу має наметове вінчання з маківкою. Навколо всіх зрубів влаштоване широке піддашшя на фігурних виспах вінців зрубів.
  На півночі від церкви стоїть дзвіниця збудована в 1813 р.
  Архітектура:
  
  Дерев’яна двоярусна, складається з ялинових брусів. Четверик  нижнього ярусу, вище піддашшя переходить у восьмерик, покриті наметовим дахом. Стіни вище від піддашшя і дах покритий гонтом.
  В 1971 р. проведено реставрацію (архітектори Кіндзельський та Могитич).
  В 1994 р. до заходу зрубу прибудоване додаткове приміщення.
  Належить до пам’яток культурної спадщини.
  Адреса: вул. Криворівня, смт. Ясіня, Закарпатська область, Україна 90630
  
  
  Успенська церква
  с. Ділове, 1750 р.
  Дерев'яна, тридільна. Збудована з ялинових брусів на дубових підвалинах, покрита гонтом. Перед західним фасадом влаштовано двоярусну каркасну галерею (другий ярус нині схований за дощаними стінами) з ганком із дашком на стовпчиках, що переходить у піддашшя, яке оточує церкву. Над бабинцем здіймається низька чотиригранна каркасна вежа з аркадкою під наметовим дахом, увінчаним маківкою. Всередині зберігся первинний інтер'єр. За радянських часів церкву закрили і перетворили на краєзнавчий музей. В 1990 р. церкву повернули греко-католикам.
  
  
  Перша згадка про храм Різдва Пресвятої Богородиці належить до 1750 року. Цю дату не спростовує і запис у єпископських документах 1801 року: "Требушани мають церкву дерев'яну, деякими роками давніше від ерара (ввід держави) создану содійствієм вірників". Побутує також версія про давніше походження церкви. Легенда розповідає, що дуже давно в урочищі Малий Подерей стояла каплиця. Під час бурі у каплицю влучила блискавка,і дзвін покотився вниз. Там, де він зупинився, збудували із смерекових брусів теперішню церкву. Дерево заготовлювали в лютому, поки воно не набрало води. Кору знімали навесні і дерево не звозили на місце спорудження,поки не висохло. Так досягалася тривкість деревини.

  В умовах СРСР 1949 року церкву закрили і вона потроху занепадала, а в другій половині 1960-х років церкву підремонтували і відкрили в ній краєзнавчий музей. Упродовж наступних десятиріч церкву двічі перекривали драницею, вона то занепадала, то знову оновлювалася. У всякому разі, статус музею порятував церкву і вберіг від переробок. Повністю збережено ґанок з різьбленими стовпчиками і трикутним дашком,влаштованим на випущених брусах. Вище – великий трикутний фронтон. Своєрідними є голосниці башти у формі чотирьох аркових віконець з кожного боку. Масивний видовжений базилічний об'єм має низьку квадратну вежу, вкриту поширеним на Рахівщині чотирисхилим шатром з главкою. Це одна з небагатьох церков, що має збережений первинний інтер'єр.

  Пам’ятка архітектури національного значення
  Стиль:Закарпатська школа
  Тип: Культові споруди
             В 1970-1971р. – проведена реставрація. 

• 
  Миколаївська церква (верхня)
  с. Середнє Водяне, 1428 р. – 1600 р. – 1760 р.
  Одна з найдавніших дерев’яних храмових споруд закарпатської школи традиційного зодчества України. Збудована 1428 у році (за іншими даними, наприкінці ХVІ ст.), належить до найдавніших закарпатських храмів потиської групи. У ХVІІ ст. добудовані зруби над опасанням усіх трьох частин споруди. Близько 1760 року проведено ремонт церкви і зведена каркасна вежа з шатровим верхом. Реставровано церкву 1968 року.
  
  
  
  Сучасний архітектурний вигляд сформувався внаслідок численних перебудов. За об’ємно–планувальною структурою це тридільний храм з послідовно розташованими приміщеннями із заходу на схід - бабинець, назва, вівтар. Широке піддашшя і спільний дах, що об’єднує  наву  і вівтар, вежа лаконічної форми над бабинцем створено суворий образ стародавньої пам’ятки.
  В інтер'єрі знаходяться позолочений різьблений іконостас(ХVІІІ ст.) та настінні розписи, які є визначними творами народного малярства ХVІІ ст. У наві розміщені композиції на сюжети "Страстей Господніх", у бабинці збереглися фрагменти «Страшного суду», постаті святих, серед яких вміщений портрет ктитора храму священика Никоря. Особливим монументалізмом вирізняється розташований на склепінні образ Пресвятої Богородиці «Знамення», написаний у традиціях народного декоративного мистецтва.
  Храм є унікальною пам'яткою закарпатської школи теслярської майстерності і разом з живописом належить до найдовершеніших творів в українському монументальному мистецтві.
  Її зруби вважаються найдавнішими в Україні.

Петропавлівська  церква

с. Лазещина, 1780 р.

Збудована в селі Яблуниця в 1780 р. перенесена на теперішнє місце-урочище Плитовате в 1871 р.

В 1963 р.- перетворено на музей.

Реставрацію проведено в 1971 р.

З 1990 р. – храм знову діє.

Архітектура: дерев’яна, пятизрубна, одноверха, зрублена з ялинкових брусів. Хрещатий план утворений перетином прямокутників. Західні і східні зруби дещо довші від  північних і південних. Четверик центрального зрубу переходить у восьмерик, перекритий стрімким наметовим верхом із маківкою. Бічні зруби перекриті двохсхемними дахами з фронтонами, що теж увінчаними маківками. Церкву оточує піддашшя на випусках вінців зрубів. Стіни дахи та піддашшя були вкриті  гонтом  (дахи та піддашшя були нині вкриті бляхою). В середині центральний об’єм перекритий наметовим зрубом, бічні плоским перекриттям.

З південно-східного боку від церкви стоїть двоярусна дзвіниця.

Дзвіниця: дерев’яна, двоярусна, зрублена з ялинових брусів. На рівні першого ярусу влаштоване піддашшя на вилусках  вінців зруба. Верхній ярус вкритий наметовим дахом (нині покритий бляхою).

  ХРАМИ ТА ЦЕРКВИ РАХІВЩИНИ ПОБУДОВАНІ ДО 1949 р. 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

м. Рахів, 1792 р.   

 

Церква Святого Яна Непомукського

м. Рахів, 1825 р.   

 Каплиця

м. Рахів (Новоселиця), кінець ХІХ ст.

  

Церква Преображення Господнього

смт. Ясіня (Плитоватий), 1780 р. 

встановлена заново в 1871 р.

  

Церква святих Петра і Павла

смт. Ясіня, 1814 р. 

Церква святих Петра і Павла

с. Лазещина, 1827 р. 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

с. Чорна Тиса, 1836 р. 

Церква Різдва Пресвятої Богородиці
с. Кваси, 1860 р. 
перебудована в 1931 р. 

Церква Вознесіння Господнього
с. Костилівка (Берлибаш), 1776 р. 
оновлено в 1886 р.
розібрана в 1990 р.

Церква святих Петра і Павла
с. Ділове (Білий потік), 1860 р. 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
нині різдва Пресвятої Богородиці
с. Ділове (Трибушани), 1750 р. 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
смт. Великий Бичків, 1845 р. 

Церква святого великомученика Дмитра Солунського
с. Верхнє Водяне (Вишня Апша), 1893 р. 

Церква святого Миколи Чудотворця (нижня)
с. Середнє Водяне (Середня Апша), 1776 р.

Церква святих Петра і Павла
с. Косівська Поляна, 1770 р.
розібрана в 1938 р. 

Церква Вознесіння Господнього
с. Кобилецька Поляна, 1512 р.
розібрана в 1994 р.