Напередодні професійного свята у Рахові вітали бібліотекарів

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек. Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові і матері їх Софії відзначається це свято. Сама назва – «Всеукраїнський» свідчить, що це свято не тільки професійне, а загальнонародне, адже кожна людина хоча б раз у житті була у бібліотеці, а для багатьох вона стала рідною домівкою, бо без книги немає знань, поступу вперед.

28 вересня у Рахівській центральній районній бібліотеці бібліотекарі та ветерани бібліотечної справи  Рахівського району зібралися з нагоди свята. До уваги всіх присутніх було представлено презентацію роботи бібліотек району, організовано виставку робіт, музичні та гумористичні виступи.

Винуватців свята вітали міський голова Віктор Медвідь, заступник голови районної державної адміністрації Дмитро Ігнатюк, керуючий справами Рахівської районної ради Микола Тафій та начальник відділу культури Володимир Шепета.

З нагоди професійного свята міський голова вручив подяки бібліографу ЦРБ Яворенко Марії Василівні, завідувачці відділу обслуговування ЦРБ Титор Ірині Петрівні та бібліотекарю відділу обслуговування ЦРБ Юришинець Наталії Василівні за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток бібліотечної справи району та з нагоди професійного свята – Всеукраїнського дня бібліотек.

Джерело: http://rakhiv-mr.gov.ua/naperedodni-profesijnoho-svyata-u-rahovi-vitaly-bibliotekariv/

  

ВІТАЄМО З ВСЕУКРАЇНСЬКИМ ДНЕМ БІБЛІОТЕК!

"Гуцульське весільи"

«Любилисьи – кохалисьи молоденькі люди,

А тепер сьи вже побрали, най їм гаразд буде!»

Гуцульщина – незабутній край, де мешкає найколоритніший народ. Колиска традицій, звичаїв та обрядів, які оберігають та плекають гуцули. Життєдіяльність горян зафіксована у їхніх традиціях та способі життя. Ясінські гуцули також вірні традиціям своїх предків, шанобливо оберігають і передають старовинні звичаї та обряди для майбутніх поколінь.                                     Нещодавно в Ясінях – серці Карпат, гучно відлунало видовищне та колоритне, справжнє гуцульське весілля, яке гуляли всім селищем в супроводі найкращих музик району! Такої кількості народу на жодному весіллі ані газди, ані  молоді ще не бачили… Це красиве, казкове дійство було наповнене вражаючою енергетикою від старовинних автентичних  костюмів, гуцульських весільних традицій, музичного марафону, співу, танців, емоцій…

«Зачьилосьи весілльичко, зачьило, зачьило…

А в щасливу годиночку, коби сьи скінчьило...» 

Відтворити весільний обряд з родзинкою сучасності давно вимріювали чотири ясінські газдині – О.Ю.Зелінська, Г.М.Жураковська, М.В.Рещук та В.Д.Рещук. Підтримав цю «задумку, витягнуту із старої шухляди», селищний голова – Е.Ф.Зелінський, який доклав усіх зусиль до організації гуцульського весілля, що стало «живою казкою в серці Карпат». Пан молодий – Іван Агопшук та пані молода – Анжела Маскалюк ще довго житимуть згадками від пережитих щирих емоцій… Ще довго переказуватимуть своїм дітям, онукам, правнукам про своє гуцульське весілля, бо буде що послухати.     

Але ж у гуцулів на цьому весільні гуляння не закінчуються! Закінчувалась весільна обрядовість повесільним ритуалом – колачинами, який спрямований на зміцнення зв’язку між сватами та полегшення періоду адаптації молодої в чужому роду. «Ся дія відбувалася нераз і другого дня по завиттю молодої, або за тиждень, а то й через місяць». Відбувалися колачини у батьків молодої, куди приходили на гостину молоді з найближчими родичами та батьки молодого. За звичаєм, молоді дякували своїм батькам, даруючи їм колачі, а батьки та гості в свою чергу обдаровували молодят перемітками, фустками, полотном, а то й маржьиною...

Минулї неділі (10.09.17 р.) молодьита Іван та Анжела Агопшуки запросили своїх родичів та близьких, «хрещеного батька» весілля – Е.Ф.Зелінського, свашок та музик до батьків молодої на свої колачини.

«Ми всі прийшли з колачьими, аби наші молодьита були богачьими!»

Та й не з простими колачами, а з крученими, що означає міцне поєднання (скручення) доль наречених. Світлиця, прибрана барвистими вишитими рушниками, скатертинами, ліжниками, яскравими костюмами, наповнилась життям, світлом, родинним теплом, радістю за щасливу новостворену сім’ю!  Запалені тринадцять трисвічників-оберегів, спільна молитва за щасливу долю «молодих газдів», за мир у цьому світі, - наповнили атмосферу якоюсь таємничістю, магічністю: відчувалася якась незрима присутність наших пращурів. Рівно і тихо «дихало» полум’я свічок, що пророчило тихе та спокійне життя молодятам. По молитві пан молодий дякував батькам молодої за їхню доньку, а зараз уже свою дружину, яка продовжить його рід, обдаровуючи їх колачами. А тоді батьки, всі родичі та гості благословляли колачами (дотикали по плечу) молодят, віншуючи їм щастя, здоров’я, гараздів, довгих літ в купці проживати та діточок наживати!

І тут пан молодий при всій чесній громаді, всьому зібранні, виймає найдорожчий свій дарунок – топір (бартку) і дарує його старшому дружбі – брату пані молодої: 

«Озми цей топір, не раз він мою легінську честь боронив. 

Я вже більше не легінь! Най від нині тобі служит!»

Потім дружбі подают  колачі, котрі він кроїт, а господар дому розкладає перед всіх гостей. Ламає верх із колача, а дно залишає музикам молодої! Тому музики стараються, грають-виграють, що вже ноги самі просяться до танцю! А спробуй всидіти!

«Ой дай, Боже, здоров’ячка, та я знаю кому:

Цему газді та й газдині, що ми у їх домі.

Та що вни нас напоїли та й нагодували,

та й музикам заплатили, вби нам файно грали!»

Танцювали всі: і дорослі, і малі самобутню запальну «Гуцулку», яку змінював чоловічий танець «Аркан», а потім переспіви, перенизані знову танцями, лиш би духу вистачало! По закінченні колачин молодята понесли весільні деревця в сад і прив’язали на солодкі фруктові дерева (хай квітнуть – розквітають, дають нові плоди).

Велике спасибі селищному голові Едуарду Зелінському, який доклав всі сили в організацію та проведення такого величного, яскравого і неповторного дійства! Дякуємо молодятам, співорганізаторам-ініціаторам, родинам молодих! Дякуємо Михайлу Соловйову за такі смачні, пишні, духмяні  колачі та короваї! Дякуємо всім учасникам, які своєю участю прикрашали та доповнювали весільні звичаї гуцулів, що вказують на багатство їх духовної культури! Дякую і дитячому фольклорному колективу Ясінянської ДШМ, що не стоять осторонь при відродженні того "євшан-зілля", чари якого ще збереглися в серцях гуцулів... Гуцульщина – «духмяна гілка роду України» і благословенною буде навіки, допоки на землі живе гуцульський рід!

Г.М.Жураковська

"Закарпатська свальба"

        Виступ аматорського народного ансамблю пісні і танцю "Лісоруб" Великобичківського селищного будинку культури на обласному етно-фестивалі "Закарпатська свальба" в Колочаві

ГУЦУЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ. ПІСЛЯВЕСІЛЬНИЙ ЦИКЛ - КОЛАЧИНИ

Колачини - обряд післявесільного циклу, спрямований на зміцнення зв’язку між сватами та полегшення періоду адаптації нареченої в чужому роду. "Ся дія відбувалася нераз і другого дня по завиттю молодої, або й за тиждень, а то й через місяць ...". Відбувалися колачини у батьків молодої, куди приходили на гостину молоді з найближчими родичами та батьки молодого. За звичаєм, молоді дякували своїм батькам, даруючи їм по 12 колачів, батьки у свою чергу обдаровували молоде подружжя полотном, перемітками, хустками... І МИ ПРИЙШЛИ З КОЛАЧЬИМИ, АБИ НАШІ МОЛОДЬИТА БУЛИ БОГАЧЬИМИ..... Гуцули вірні традиціям своїх прадідів, шанобливо передавали з роду в рід старовинні звичаї...

Велике спасибі селищному голові Едуарду Зелінському, який доклав значних зусиль з організації та проведення такого величного, яскравого і неповторного дійства. Дякуємо співорганізаторам-ініціаторам, родинам молодих та всім учасникам, які своєю участю прикрашали та доповнювали весільні звичаї гуцулів, що вказують на багатство їх духовної культури. Дякую і дитячому фольклорному колективу Ясінянської дитячої школи мистецтв, що не стоять осторонь при відродженні того "євшан-зілля", чари якого ще збереглися в серцях гуцулів.....

Галина Жураковська - директор Ясінянської ДШМ

Пам’яті Петра Петровича Ерстенюка

8 вересня, на 77-му році життя, зупинилося серце Ерстенюка Петра Петровича - керівника народного аматорського оркестру гуцульських народних інструментів районного будинку культури – шанованої в нашому краї людини, чудового музиканта, який з дитинства кохався в гуцульській музиці.

В 16 років взявши вперше баян у свої руки він зрозумів, що музика і пісня стали невід’ємною частиною його життя. Завдяки розумінню високих духовних цінностей, любові до гуцульської мелодії, пісні-коломийки помножені на ентузіазм стали відтворенням музично-етнографічних композицій Рахівщини. Завдяки талановитому керівнику колектив брав участь не тільки в концертах та фестивалях Всеукраїнського масштабу, а й за кордоном.

За нелегку та клопітку працю Петро Ерстенюк був нагороджений обласними, районними грамотами та подяками, Грамотою Президії Верховної Ради України.

Був хорошим сім’янином, дбайливим господарем, разом з дружиною виростив трьох дітей, любив і тішився своїми онуками, брав активну участь в житті Рахівської громади.

Дай Боже, щоб на нашій Гуцульщині народжувалось більше таких талантів, як був наш незабутній Петро Петрович. Час невблаганний. Рідна, близька, шанована людина пішла від нас. Жаль стискає серце. Та в пам’яті рідних, близьких та колег назавжди збережеться ім’я Петра Петровича Ерстенюка. Вічна йому пам’ять.

                                     Працівники культури району

Підвели підсумки фестивалю

Голова Рахівської районної державної адміністрації Павло Басараба та голова Рахівської районної ради Василь Дан підвели підсумки XVII фестивалю-ярмарку ,,Гуцульська бриндзя” та вручили грамоти головам населених пунктів району.

Під час проведення фестивалю журі оцінювало представлення громад. До уваги бралися оформлення садиб  рушниками, ліжниками, музичним супроводом, гуцульською кухнею та культурно-етнічним наповненням. Учасників фестивалю, які здобули призові місця відзначено грамотами у семи номінаціях: ,,Краща садиба” – Косівська Поляна, Богдан, Кваси; ,,Кращий ватаг” – Видричка, Розтоки, Водиця; ,,Найкращі ґазда і ґаздиня” – Чорна Тиса, Костилівка, Кобилецька Поляна; ,,Народно-музичне мистецтво” – Лазещина, Біла Церква, Середнє Водяне; ,,Найсмачніші гуцульські страви” – Великий Бичків, Росішка, Білин; ,,Найкраща продукція вівчарства” – Ділове, Рахів, Луг; ,,Роботи народних умільців” – Ясіня, Луги, Верхнє Водяне.

Керівники району подякували головам населених пунктів і всім хто взяв участь у підготовці та проведенні фестивалю, який пройшов на високому рівні та залишив позитивні враження та спогади як в учасників,так і в численних гостей фестивалю.

Свято вдалося!

Відбувся найочікуваніший фестиваль року

"Гуцульська бриндзя - 2017"

Гості з Румунії завітали до бібліотеки з подарунками

Під час Міжнародної наукової конференції в рамках ХХІV Міжнародного гуцульського фестивалю в Коломиї було презентовано проектну ідею створення в Рахові спільного з румунською Бистрою молодіжного центру розвитку етнічної гуцульської культури та сталого туризму. В рамках реалізації майбутнього проекту до Рахова прибули голова Союзу українців Румунії Стефан Бочута з братом Михайлом Бочутою, який мав зустріч з заступником директора Карпатського біосферного заповідника Федором Гамором.

Приємним сюрпризом для працівників Рахівській центральної районної бібліотеки став їх візит. Кажуть, що книга – це кращий подарунок. А якщо йдеться про бібліотеку – то це вдвічі так! Гості безкоштовно подарували для бібліотек Рахівської централізованої бібліотечної системи 37 примірників книг, а також журнали різної тематики (в тому числі для дітей), як на українській, так і на румунській мовах. Серед подарованих книг багато цінних та дорогих видань – це і „Кобзар” Шевченка виданий в Бухаресті, і українсько-румунський словник та розмовник, і видання дарувальника – Стефана Бочути „Словом і ділом” та інші цікаві видання.

            В.о. директора ЦБС Єва Дідик щиро подякувала гостям та виразила надію на подальшу співпрацю та культурний обмін з бібліотекою Руські Поляни – рідним селищем гостей.